Встановлення занурювального свердловинного насоса вимагає від монтажника особливої уваги та перевірки всіх розрахунків. Також для цього потрібні певні навички, без яких процедуру не вдасться виконати без помилок. Ознайомитись з послідовністю та правилами встановлення насосного обладнання необхідно навіть у тому випадку, якщо роботу ви плануєте довірити фахівцям.
Вибір правильного насосу
Відцентрові насоси для свердловин різних конфігурацій
Щоб обладнання служило без перебоїв протягом багатьох років, потрібно грамотно проводити його монтаж і використовувати відповідний насос, технічні характеристики якого оптимальні для свердловини або колодязя.
Найкращий вибір для свердловини на власній ділянці – модель відцентрового типу. Вібраційні марки можуть спричинити надмірне коливання в джерелі, що призведе до руйнування не тільки ґрунту, але й труби, яка є підставою для колодязя. Не рекомендуються подібні моделі при встановленні «на пісок» — такі свердловини менш стійкі до дії, ніж артезіанські. Слід пам'ятати про інші особливості насоса:
- Потужність обладнання повинна відповідати розмірам та глибині свердловини.
- Кожна модель у технічній документації має рекомендації щодо встановлення на ту чи іншу глибину. Якщо використовувати насос, розрахований на 50 м, на глибині 60 м, він витратить робочий ресурс у 10 разів швидше.
- Якщо свердловина встановлювалася власними силами, краще використовувати спеціальну модель для артезіанської свердловини, яка буде менш руйнівною, адже професійне буріння все одно відрізняється якістю від аматорського.
- Необхідно враховувати діаметр насоса — його підбирають, виходячи з розмірів обсадної труби.
Разом з вибором насоса для свердловини в момент створення схеми установки необхідно відразу ж врахувати діаметр труби. Найкращий вибір – чотиридюймовий матеріал, тому що підібрати під нього насос простіше, ніж для тридюймового.
Підготовка до встановлення та вибір супутніх матеріалів
Фланці для сталевих труб
Для швидкого монтажу знадобляться такі інструменти та витратні матеріали:
- додатковий полімерний трос для спуску техніки;
- гнучка гума для амортизації техніки під час спуску;
- електричний кабель достатньої довжини, який не буде натягнутий за максимального спуску насоса;
- пластикові труби для відведення води до системи загального трубопроводу – діаметром не менше ніж 3,2 см;
- фланці для з'єднання труб, які відрізняються підвищеною міцністю, ніж різьбові елементи, проте можна використовувати їх;
- хомути для закріплення кабелів;
- зворотний клапан, а також запірний кран для труб;
- сталевий вузол кріплення;
- манометр.
Додатково знадобиться дріт та ізолента для тимчасового кріплення різних елементів.
Важливо зважати на характеристики водопровідної труби. Якщо криниця глибиною до 50 м, труби повинні витримувати тиск 10 атм. Якщо більше 50 – не менше 12,5 атм. При використанні свердловин завглибшки понад 80 м труби повинні бути розраховані на 16 атм.
Покрокова методика встановлення насоса
Підготовка оголовка свердловини
Після підготовки всіх інструментів та витратних матеріалів, можна розпочинати монтаж занурювального насоса у свердловину. Основний елемент, з яким має бути робота, — обсадна труба. Встановлюють її в свердловину відразу після буріння. У неї опускається насос під час встановлення. Важливо переконатися, що свердловина зберігає рівність на всій довжині, вона не має звужень і кривизни.
Етапи встановлення:
- Визначення різниці між внутрішнім перерізом труби свердловини і діаметром корпусу устаткування, що спускається. Якщо труба вийшла впритул, будь-які її недосконалості можуть спричинити поломку обладнання. Якщо розмір труби занадто великий, він не буде належним чином охолоджуватися і незабаром вийде з ладу. Уточнити точний параметр зазору необхідно в документації, що супроводжує обладнання.
Підготовка насоса до встановлення у свердловину
- Закріплення всіх труб та шнурів. З'єднують за допомогою фланців усі елементи гідропроводу.
- Спуск гідромашини у свердловину за допомогою поліамідного шнура. Шнур прив'язують до корпусу, потім поступово опускають вниз техніку. Шнур в ідеалі повинен з легкістю витримувати вагу, яка в 5 разів більша за вагу гідромашини. Вузол шнура повинен бути щонайменше в 10 см від вхідних отворів машини, при цьому кінці його потрібно обрізати.
Перед спуском насоса необхідно перевірити кріплення кабелю живлення.
- Застосування пружної підвіски при монтажі на глибину менше 10 м. Якщо насос встановлюють на вказану глибину, використовують пружну підвіску, встановлену на корпус. Це може бути медичний джгут або шматок гуми. Дріт та металевий трос для цих функцій не підходять, оскільки можуть розбити кріплення на корпусі машини.
- Використання додаткових елементів під час спуску. Разом із насосом в обсадну трубу опускають шнур електроживлення та металопластикову трубу, яка з'єднується з патрубком. Вони скріплюються ізоляційною стрічкою за крок від 70 до 130 см. Перша зв'язка ізоленти повинна знаходитися за 20 см від нагнітального патрубка.
Потрібно приділити особливу увагу процедурі спуску насоса. Дуже важливо, щоб його стінки та корпус залишилися цілими. Не можна допускати ривків та ударів об трубу. Після того, як машина буде встановлена, верхній кінець підвіски приєднують до поперечини, встановленій на поверхні землі. Вона не повинна бути рухомою.
Алгоритм увімкнення насоса
Підключення свердловинного насоса до електроживлення через реле тиску
Як тільки монтаж глибинного насоса в свердловину буде завершено, приступають до першого підключення обладнання. Дуже важливо правильно приєднати всі елементи, інакше це позначиться на термін служби техніки:
- Кінець труби, підключеної до патрубка, закріплюють на опорній плиті свердловини.
- Якщо зворотний клапан у конструкції гідромашини відсутня, його купують окремо та встановлюють на нагнітальну магістраль.
- Встановлюють на трубу нагнітальну засувки, відвідне коліно і манометр, який дозволить тримати під контролем рівень тиску.
- Підключають коліно, що відходить від труби, до трубопроводу, який розподілятиме рідину по точках споживання.
Після всіх маніпуляцій потрібно заміряти опір обмотки двигуна та електричного кабелю, який занурений у рідке середовище. Для цього використовують мегаомметр. Тепер можна підключити насос до станції керування та провести пробний запуск обладнання.
Назвати встановлення насосного обладнання в свердловину або колодязь простою процедурою неможливо. Вона вимагає великої уважності та відповідальності і, на жаль, не доступна для виконання новачками, які ніколи не займалися чимось схожим.
Визначення глибини джерела
Виміряти глибину можна за допомогою спеціального приладу, електрод якого спрацьовує при зануренні у воду
Для адекватної роботи закріпити насос у свердловині необхідно на певній глибині. Для цього важливо врахувати динамічний та статичний рівень рідкого середовища:
- статичний – рівень, у якому вода перебуває у спокійному стані щодо землі;
- динамічний — рівень, до якого опускається вода, коли її відкачують.
Щоб насос працював без перебоїв і не перегрівався, його потрібно встановлювати на позначці хоча б 30 см нижче динамічного рівня. Ще краще, якщо обладнання встановлять на рівні 2-3 м від цієї позначки. Але не можна забувати, що відстань до дна має бути мінімум 1 м, а краще за 2 м.
Поширені помилки та їх усунення
Підвищити якість виконуваних робіт можна, ознайомившись із типовими помилками заздалегідь. Це позбавить установника від непередбачених витрат та інших негативних моментів. Найбільш поширені помилки:
- використання кабелю живлення з невідповідним перерізом;
- неправильне визначення висоти підвісу насоса;
- неправильний вибір автоматики, що управляє;
- відсутність елемента захисту від перепадів напруги;
- невеликий діаметр труб подачі води;
- відсутність зворотного клапана у системі.
Зменшити ризик виникнення помилок можна на етапі підготовки до монтажу насоса. Якщо виникають труднощі з вибором комплектуючих та витратних матеріалів, слід отримати консультацію спеціаліста.
Помилки під час монтажу обладнання роблять практично всі любителі. Їх доводиться виправляти, головне – не поспішати і ще раз уважно вивчати проблему.
Монтаж своїми силами або замовлення послуги у спеціалістів
Види свердловин для установки занурювального насосу
При монтажі насоса свердловин можуть виникнути різні складності. Якщо у людини є досвід будівництва гідроспоруд чи інших аналогічних конструкцій на ділянці, є досвід проектування схожих систем та розуміння роботи тих чи інших елементів, впоратися із завданням можна самотужки. У разі виникнення труднощів завжди можна звернутися за допомогою інтернету.
Якщо аналогічного досвіду немає, і людина гадки не має, чим шланг відрізняється від патрубка, то краще звернутися до фахівців. Вартість послуг може бути високою, але майстри зроблять все правильно та надійно.
Важливий чинник — якого плану облаштовується колодязь. Якщо це артезіанська свердловина завглибшки 70-100 м, краще звернутися до фахівців. Дуже важливо, щоб сама свердловина була обладнана професійною бригадою. Адже вібрації від працюючого насоса можуть серйозно пошкодити будь-яку аматорську споруду, яка не розрахована на ті чи інші навантаження.